Чарівна лялька або просто збіг?

Кілька років тому захопилася я серією книг Лорел Гамільтон ‘Аніта Блейк’. книг цих зараз написано більше десятка. (Мене начебто вистачило штук так на 6-8). я навіть як то на фанатський сайт присвячений цій серії заглядала подивитися що пишуть люди. говорилося що збираються знімати серіал, потім що передумали через відсутність бюджету, але головне що мене привабило це фотка ляльки з полімерної глини зробленою кимось з фанатів на честь головного персонажа книг. хочу таку! подумала я. ось хочу і все. тільки іншого героя на ім’я Ашер. (Він мені дуже подобався не дивлячись на те що автор обдарувала його шрамом від опіку на підлогу особи). знайшла на іншому сайті людини що робив такі ось ляльки, пояснила що хочу і незабаром поштою отримала результат. не сказати щоб те, що я хотіла але теж не погано. іграшка зайняла почесне місце на письмовому столі серед стопок з пк іграми і книгами, і я благополучно про неї забула. робота забирала багато часу так що було зовсім не до всяких фентезійних історій.

***

Пройшов місяць.

-девушка а у вас є ‘трайнс симулятор паровозів *?

-що? я з подивом відірвалася від екрану комп’ютера де оформляла список товарів, які треба було привезти в магазин де я працювала продавцем.

Я подивилася на покупця і тут же опустила погляд. це був чоловік років так 35+, але половину його обличчя займало велике родима пляма багряного кольору. вирячився на нього було не зручно, хіба мало раптом образитися. тихо зітхнувши встала з-за столу і пішла в бік полиць з дисками, хоча точно знала що такої гри у нас немає. (Цікаво він для себе хоче купити або кому то)

-на кшталт нету. зачекайте я подивлюся. тааак… гонки, літаки, ще позашляховики… немає молода людина, немає. я знову подивилася на нього намагаючись зробити вигляд, що не помічаю його плями. немає мене не коробило і не пересмикувало від цього, просто чомусь думалося, що він образитися якщо побачить мою увагу до цього.

Чоловік посміхнувся, не знаю що розгледів він в мені але посмішка була добра і ‘тепла’ чи що.

-а замовити можна?

-можно. давайте я запишу назву і ваш телефон. якщо є на складі через пару днів привезуть.

Так і вийшло, іграшку привезли через два дні і я знайшовши його номер тел. в зошиті подзвонила йому щоб прийшов і забрав замовлення. того ж вечора вже перед самим закриттям магазину він прийшов за товаром але купувати відмовився

-у мене така є, тут 2011 рік а треба 2013.

-Ви не говорили, що написали то привезли. треба було уточнювати рік. я навіть образилася. хто потім таку гру купить? у нас геть дівчинки за ‘Сімс’ приходять, хлопці за шутерами і гонками, але паровози… мдааа..естественно я це не сказала а просто поставила коробку на полицю до інших ігор

Людина знизав плечима і пішов, але через 10 хвилин повернутися з букетом з трьох троянд і великим кексом з родзинками. в якості вибачення. ножа до речі не знайшлося і довелося різати кекс новенької щойно купленої мною ж гребінцем (брала собі вдень але навіть скористатися їй не встигла так і була вона в упаковці, що безумовно мене порадувало). бачити це було смішно і забавно. з тих пір пройшло пів року. мені довелося поставити на робочому столі вазу так як варто було одним квітам зів’янути він тут же заміняв їх іншими. начальство навіть бурчати стало що загороджують книгу скарг на стіні. ну а вчора він зробив мені пропозицію. і ось сиджу на дивані, думаю як відповісти а тут погляд натикається на ляльку. адже схожа вона на новоявленого нареченого. я її не помічала, стоїть і стоїть. пил протерла і ладно (навіщо купила?))) ось як до цього ставитися? збіг або і в правду дівчина що зробила мені ляльку що то намудрила. і взагалі що робити далі з іграшкою. питання і відповіді на нього у мене немає



ЩЕ ПОЧИТАТИ