Про життя

про життя.

ДОБРОГО ДНЯ! СПАСИБІ що читати, ПИШУ ПРО ТЕ ЩО НА ДУШІ. ПРОШУ НЕ СУДІТЬ СУВОРО. ЖДУ ВАШИХ лайка І КОММЕНТАРИЕВ.

Дивлюся я серіали, коли є вільний час, і думаю які ж бабусі хороші. Люблять і піклуються про своїх онуків. Допомагають і підтримують своїх синів або дочок. А ось як вийшло у мене…

Від своїх рідних я живу досить далеко, але постійно телефонували один одному, листувалися, я приїжджала до них у гості. І минулого літа вони зважилися приїхати до мене погостювати, квитки на два людини ми з чоловіком їм купили, відправили, а решта з них. Мені підходив термін лягає в лікарню, ми чекали малюка, будинку залишалася дочка і чоловік. І так вийшло що мені довелося лягти на тиждень раніше терміну.

У цей час вони і приїхали, чоловік їх зустрів, поселив, все що необхідно купив. Без мене вони пробули два тижні, але ми природно зідзвонювалися. Я то раділа що ось бабуся приїхала, за онукою нагляне, та й я з пологового будинку з маленьким вийду допомагатиме. Але не тут то було…. Я постійно чула скарги, її все не влаштовувало, особливо моя дочка, вона не слухняна, вона багато розмовляє.

Виписали нас з маленьким додому і знову немає спокою, мало того що малюк не давав спокою, так ще й мати підливала масла в вогонь. Те дочка у мене не вихована, то чоловік у мене поганий. Коротше дійшло до того що дочка додому приходити не хотіла зовсім. Поговорила я з матір’ю на кілька днів все владналося, потім знову. І так місяць. Я була на межі істерики, мало того що з малюком мені не допомагала, так ще й пиляла постійно. Ругатся з нею марно, та й чоловік не схвалював, гості все таки. І як би він не старався ми з будь-якого були з великими мінусами в усіх напрямках життя. І робота у мене беспонтовий, по мені так нормальняюая, мені подобається. Про чоловіка з донькою і говорити нема чого…. не то що чоловік моєї молодшої сестри і їх дочка, там так просто зразок для наслідування, і співає вона і танцює і на іноземній мові вірші знає. А про чоловіка сестри прям хвалебні оди складалися кожну годину і який він хороший і який він турботливий…. Ох як же я втомилася. Нормальна у мене сім’я, і ​​дочка моя вірші знає на двох мовах разговаріваеті англійська читає, а їй всього 8 років. Так непосидюча, так любить поговорити, але хіба це погано???

Допомоги від матері я так і не дочекалася. А я то думала ось переїдуть до мене буду у них дітей остовляют сама на роботу вийду. Так після такого ставлення развеж я залишу їй своїх дітей….. Та й коли зайшла розмова щоб вона няньчила не безкоштовно звичайно, а за допомогу яке я отримую на дитину, вона не погодилася. А згодна тільки за моєї півзарплати. Ось так…

А у вас як, допомагають вам з дітьми ваші мами?

Загалом ось так виговарілась…. спасибо що дочитали.

про життя.



ЩЕ ПОЧИТАТИ